Управлінська діяльність

Зразок протоколу засідання педагогічної ради

Протокол № 2

засідання педагогічної ради

ЗОШ І-ІІ ступеня с. Угриничі

від 22 березня 2018 року

Присутні:  педагогічні працівники школи

Відсутні: Матюк Г.П..

Порядок денний:

1.      Про атестацію педагогічних працівників

Доповідач: Бартошик С.Г. – голова атестаційної комісії

2.      Про особливості завершення навчального року та проведення ДПА у школі.

Доповідач: Андрусик Л.Д. -  заступник директора зНВР.

3.      Різне.

По першому питанню:

 Слухали: виступ голови атестаційної комісії, директора школи Бартошик С.Г.,  яка проінформувала про проведену роботу атестаційною комісією, дала узагальнену коротку характеристику кожного педпрацівника, що атестується у 2018 році та звернула увагу на відповідальність педпрацівників до проходження атестації,  на  серйозність  роботи учителя протягом  усього атестаційного періоду в умовах реформування освіти, необхідності результативності педагогічної діяльності, вивчення передового педагогічного досвіду, поширення власного  досвіду серед колег у школі, районі, області через проведення майстер класів, участі у різноманітних конкурсах, через використання соціальних мереж.

В обговоренні взяли участь вчителі, які атестуються у 2018 році, поділились думками з приводу атестації. Вони зауважили, що претензій до проходження ведення атестації у школі  з боку дирекції чи членів атестаційної комісії не мають.

Ухвалили:

Інформацію голови атестаційної комісії взяти до відома.

По другому питанню:

Слухали: заступника директора школи з НВР Андрусик Л.Д., яка познайомила учителів школи із листом   МОНУ  № 1/9-66 від 31 січня 2018 року «Про організоване завершення
2017/2018 н. р. та особливості проведення ДПА у закладах загальної середньої освіти», у якому вказано. що відповідно до частини 3 статті 16 Закону України «Про загальну середню освіту» структуру навчального року встановлює заклад загальної середньої освіти. Державна підсумкова атестація (далі - ДПА) в 2017/2018 навчальному році у закладах загальної середньої освіти здійснюється відповідно до частини 8 статті 12 Закону України «Про освіту», Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 30 грудня 2014 року № 1547, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2015, року за № 157/26602, та підпунктів 1, 3, 4, 5 пункту 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 31 липня 2017 р. № 1103 «Деякі питання проведення в 2018 році зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2017 року за № 1014/30882, із змінами.

  Зважаючи на зазначене, ми повинні самостійно визначити  строки проведення державної підсумкової атестації учнів 4-их і 9-х класів, свята «Останній дзвоник» та випускного вечора.

  ДПА здобувачів початкової освіти здійснюватиметься з метою внутрішнього моніторингу якості освіти у формі підсумкових контрольних робіт з двох предметів: української мови (передбачає оцінювання результатів навчання з української мови та читання) і математики. Для проведення ДПА  використовуються єдині завдання, які укладають вчителі школи відповідно до затверджених Міністерством орієнтовних вимог до змісту атестаційних завдань і  подаються на затвердження керівнику школи.

 .Результати ДПА не враховуються при виставленні річних оцінок з предметів, з яких учень (вихованець) проходив атестацію; оцінки за ДПА виставляються в Класному журналі у колонку з написом "ДПА" без зазначення дати після колонки з написом "Річна" та у табелі навчальних досягнень.

ДПА здобувачів базової середньої освіти здійснюється у письмовій формі з трьох предметів:

·         українська мова;

·         математика;

·         предмет за вибором педагогічної ради школи   з одного із зазначених навчальних предметів: українська література, зарубіжна література, іноземна мова (англійська/німецька/іспанська/французька мова відповідно до навчального плану закладу освіти), історія України, всесвітня історія, правознавство (практичний курс), географія, біологія, хімія, фізика, інформатика.  

Завдання для проведення ДПА укладають вчителі школи відповідно до затверджених Міністерством орієнтовних вимог до змісту атестаційних завдань, і затверджує керівник закладу освіти.

 В обговоренні взяли участь: класний керівник 9 класу Ковальчук Г.П., яка познайомила із результатами опитування учнів 9 класу відносно предмету  за вибором для складання ДПА та попросила врахувати думки школярів.

Симонович С.Ф., класовод 4 класу,  звернула увагу на оптимальність  проведення ДПА у 4 класу  у період з 14  по 18 травня.  

 Ухвалили:

1. Інформацію Андрусик Л.Д. взяти до відома.
2. Третім предметом для проходження ДПА для здобувачів базової  загальної середньої освіти   обрати   біологію.
3. Провести ДПА для здобувачів початкової школи 15 та 17 травня 2018 року

( українська мова та математика відповідно).

4. Завдання для проведення ДПА  у 4 та 9 класах укласти учителям школи відповідно до затверджених Міністерством орієнтовних вимог до змісту атестаційних завдань і подати на затвердження директору школи до 01 травня 2018 року: для учнів 4 класу – Симонович С.Ф., для учнів 9 класу з української мови – Матюк Г.П., з математики – Ковальчук Г.П., з біології – Ковальчук Т.П.

У „Різному“ питань не піднімалось.

Голова педради:

Секретар:

*****************

Виступ на педраду.

Оптимізація методів і прийомів роботи на уроці – шлях до зменшення навантаження на учнів

  Основною формою організації навчальної діяльності є урок. Пройшовши випробування протягом кількох століть, маючи свої традиції і ритуали, урок і сьогодні не втрачає своєї унікальності й неповторності, залишаючись основною дидактичною формою навчання,  поєднуючи індивідуальну та фронтальну навчально-пізнавальну діяльність учнів одного віку обох статей з приблизно однаковим рівнем інтелектуального розвитку.

       Кожний навчальний рік у школі починається і закінчується уроком.  Йому відводиться не менше 98% навчального часу.

       Як свідчить статистика, більше 25 тисяч уроків дає в середньому вчитель за період своєї професійної діяльності.  Кожен учень за роки свого навчання в школі відвідує майже 12 тисяч уроків.

Для проведення уроку існують такі рекомендації, впровадження яких сприятиме створенню мотиваційних моментів.

1. Використовувати різноманітні форми й методи організації роботи, що враховують суб'єктивний досвід учнів щодо теми, яка розглядається.

2. Створювати атмосферу зацікавленості кожного учня як у власній роботі, так і в роботі всього класного колективу.

3. Стимулювати учнів до використання різноманітних способів виконання завдань на уроці без побоювання помилитися, одержати неправильну відповідь.

4. Заохочувати прагнення учнів до самостійної роботи, аналізувати під час уроку різні способи виконання завдань, запропоновані дітьми, відзначати та підтримувати всі прояви діяльності, що сприяють досягненню учнями мети.

5. Створювати педагогічну ситуацію спілкування, що дозволяє кожному учневі, незалежно від ступеня його готовності до уроку, виявляти ініціативу, самостійність і винахідливість у способах роботи.

6. Обговорювати з учнями наприкінці уроку не лише те, «що ми дізналися» (що опанували), але й те, що сподобалось (не сподобалось) та чому; що хотілося б виконати ще раз, а що зробити по-іншому.

7. Під час опитування на уроці (виставлення оцінок) аналізувати не лише правильність (неправильність) відповіді, але і її самостійність, оригінальність, бажання учня шукати та знаходити різноманітні способи виконання завдань.

8. Оголошуючи домашнє завдання, слід повідомляти не лише його зміст та обсяг, але й давати докладні рекомендації щодо раціональної організації навчальної роботи, яка-забезпечить виконання домашнього завдання.

     З огляду на вищевикладене можна відзначити, що учень на уроці повинен бути настроєний на ефективний процес пізнання, мати в ньому особисту зацікавленість, розуміти, що й навіщо він виконуватиме. Без виникнення цих мотивів навчання, без мотивації навчальної діяльності пізнання не може принести позитивний результат. Крім того, учень повинен на уроці відчувати не утому, а задоволення від того, що відбувається, задоволення від отримання нової інформації.

   Переваги уроку:

-         систематичний характер навчання;

-         упорядкованість, логічність у подачі навчального матеріалу;

-         організаційна чіткість;

-         одночасний розвиток інтелектуальних здібностей  усіх учнів класу;

-          одержання зворотної інформації від учнів щодо стану засвоєння ними навчального матеріалу, що дає можливість зробити відповідну корекцію;

-          колективне використання засобів навчання (підручників, посібників, комп’ютерів і т.ін.);

-         оптимальні затрати ресурсів.

   Недоліки уроку:

-         орієнтація на середнього учня;

-         зниження, збіднення таланту окремого учня під час колективного навчання;

-         значне зниження ефективності індивідуального логічного мислення;

-         обмеженість діалогічного спілкування учителя й учнів;

       Але ж урок проводиться не заради самого уроку, а заради того, щоб, впливати  на особистість учня; не заради того, щоб „пройти” певні питання програми, а заради того, щоб на матеріалі  уроків питань формувати  інтелектуальні, моральні, вольові й інші якості особистості. Необхідно поєднувати вплив через інтелект на почуття (переконання) і вплив через почуття на інтелект (навіювання). Процес навчання має вносити зміни не тільки в інтелектуальну сферу учня, але й у психічний розвиток його особистості в цілому. Навчання не буде розвивальним, якщо воно не вносить змін у структуру особистості.

        Зміни у структурі особистості відбуваються лише в тому випадку, якщо учень діє за внутрішньою спонукою. Дія, засвоєна примусово, руйнується зразу ж, як тільки змінюються умови. Дія, засвоєна за внутрішніми спонуками, залишається і при зміні умов, оскільки вплітається в структуру особистості. Звідси випливає: не сварити за лінощі, а стимулювати пізнавальну активність і інтереси, не карати за недотримання вимог, а так організовувати діяльність школярів, щоб вимоги вчителя стали внутрішніми спонуками самих дітей.

  Центральний компонент будь-якого уроку – організація пізнавальної діяльності учнів. Провідними пізнавальними процесами є мислення і уява. На основі аналітико-синтетичної діяльності, за допомогою цих двох процесів відбувається формування знань та інтелектуальних умінь, дослідження проблемних питань і творчих розв’язувань задач. Необхідною умовою продуктивної роботи мислення і уяви буде правильна організація сприйняття і пам’яті учнів, створення певної установки і організація уваги.

        Успіх навчання залежить не тільки від зовнішніх факторів -  змісту уроку, удосконалення методики, майстерності вчителя і т ін., але і від внутрішніх умов – індивідуально-психологічних особливостей учнів.

Але є  проблема, що постає щоразу міцніше перед сучасною освітою,  кожного дня набуває все більшої актуальності - проблема низького рівня знань учнів.  Скарги учителів на небажання вчитися та недисциплінованість учнів не припиняються. Стосунки між педагогами та школярами нерідко переростають у конфліктні.

Хочеться розібратися у причинах даного явища. Безумовно, у кожному конкретному випадку причини таких ситуацій різні. Проте існують і загальні. Серед них можна назвати відсутність пізнавальних інтересів, психологічну неготовність до навчання, величезне розумове навантаження на сучасних школярів, негативне ставлення в деяких родинах до школи та вчителів, де батьки мали власний сумний досвід.

Жорсткі відносини у суспільстві зробили підлітків більш агресивними та жорстокими. Інколи вони дозволяють собі панібратське ставлення до нас, вчителів. Чітко проявляється неприйняття оцінок дорослих, незалежно від їх правильності. Існують відволікаючі фактори. Навколо вирує життя, існує безліч спокус (телебачення, комп’ютер), а тому, коли школяр стоїть перед вибором між необхідністю робити потрібні, але не завжди захоплюючі домашні завдання та можливістю перегляду бойовика або телепередачі, то найчастіше перевага віддається останньому. Чому? Частина освітнього процесу та виховних функцій передана засобам масової інформації, де як новий суспільний ідеал пропонують молоді цінності відкритого демократичного суспільства, що на практиці є поки що суспільством споживання.

Як бачимо, небажання вчитися спричинено сукупністю причин, які розділяють їх на дві групи: зовнішні та внутрішні.

            До зовнішніх причин належать:

         зниження цінності освіти у суспільстві (уже нікого не дивує той факт, що при першій же можливості учитель міняє професію);

         нестабільність існуючої освітньої системи;

         недосконалість організації навчального процесу (несформованість в учнів навичок навчальної діяльності, прогалини у знаннях, відсутність індивідуального підходу, нецікаві уроки);

         негативний вплив середовища (ЗМІ, вулиця, родина).

До внутрішніх належать:

         послаблення здоровя школярів, що зумовлено погіршенням рівня добробуту родин та екології;

         низький розвиток інтелекту (діти перестали читати);

         відсутність мотивації до навчання;

         слабкий розвиток вольової сфери школярів.

Ще К.Д. Ушинський писав: „Навчання, що базується лише на інтересі, не дає зміцніти волі учня, оскільки не все в навчанні цікаве, і доводиться багато брати силою волі”.

Навчання – це не стихійне повсякденне пізнання, тут необхідні спеціальні уміння та навички. До моменту закінчення початкової школи учням необхідно мати основний запас якостей: посидючість, терпіння, уважність, спостережливість, відповідальність.

Вони повинні вміти читати, аналізувати текст, володіти письмом, навичками рахунку. І якщо з якихось причин учителі та батьки не навчили дітей, не виробили в них відповідні навички – тоді їм важко вдається досягти успіху у середній та старшій школі. Вони не можуть проявити свої сильні сторони й викликають враження учнів малоздатних.

Проте є учні, які в молодшій школі навчалися легко і досягли успіху без особливої напруги. Коли ускладнюється шкільна програма, вимоги та навантаження збільшуються, а уміння та бажання працювати немає, учні перестають отримувати звичні заохочення. Навчальні  неуспіхи, необхідність знов завойовувати авторитет призводять до зникнення мотивації до навчання, і дитина перестає вчитися.

По відношенню до навчання можна виділити такі типи невстигаючих учнів:

1.         Учні з гарним розвитком розумової діяльності, але з негативним ставленням до навчання.

2.         Учні з недостатнім розвитком розумової діяльності, що поєднується з позитивним ставленням до навчання.

3.         Учні з недостатнім розвитком розумової діяльності та негативним ставленням до навчання.

Найскладніша група – учні третього типу. І саме їх стає все більше. В.А. Сухомлинський відзначав, що учні рано усвідомлюють розумову нерівність, а тому їхні навчальні неуспіхи формують низьку самооцінку, внаслідок чого вони відчувають себе у чомусь обділеними.

У таких дітей формується демонстративність – риса, що пов’язана з потребою досягти успіху та прагненням привернути увагу оточуючих. Не маючи можливості самореалізуватися, самоствердитися у навчанні, вони прагнуть проявити себе неадекватною поведінкою, зовнішнім виглядом, хуліганськими вчинками. Не визнаючи навчальні задачі та „випадаючи” з процесу навчання, така дитина не може успішно навчатися. Тут треба формувати позитивну самооцінку на основі посильного матеріалу.

 Тому, якщо учень будь-якого віку не встигає у навчанні, учителеві треба спробувати встановити причину цього і для себе вирішити: що я хочу сформувати у даному учневі (кінцева мета) і який мій учень сьогодні (вихідні дані). При цьому треба пам’ятати, що в діаді „педагог-школяр” обидва суб’єкти взаємовпливають одне на одного. Результат матимемо у тому випадку, якщо будуть робитися зустрічні зусилля. Тому слід підібрати ефективні стимули (зовнішні збудники) певної діяльності учня, щоби викликати корисні бажання та мотиви.

Більшість опитаних учнів хотіли б, аби вчителі проводили уроки за сучасними методиками. З метою формування позитивних мотивів навчальної діяльності вчителі школи використовують такі методи: словесні, наочні і практичні, репродуктивні і пошукові, індуктивні і дедуктивні, а також методи самостійної навчальної роботи. Також використовують наочність, яка підвищує інтерес учнів до питань, що вивчаються, допомагає перебороти втому чи негативні відчуття. Проводять лабораторні, практичні експериментальні роботи, які також виступають в ролі мотивів активної навчальної діяльності. Часто застосовують проблемно-пошукові методи, які є надзвичайно цінними у створенні позитивних мотивів навчання. Кожен із названих вище методів організації навчально-пізнавальної діяльності є не тільки інформаційно-навчаючим, а й мотиваційним. Важливу роль у мотивації навчання виконують методи емоційного стимулювання учнів, які у процесі навчання створюють ситуацію емоційно-моральних переживань.

Ілюстрації, емоційна розповідь учителів – це прийоми реалізації методу створення емоційних переживань у навчанні. Одним із прийомів емоційного мотивування навчання є створення ситуації захопленості, тобто введення до навчального процесу захоплюючих прикладів, дослідів, парадоксальних фактів на уроках хімії, фізики, біології. Підвищений інтерес в учнів викликає аналіз уривків з художньої літератури, присвячених життю і діяльності видатних учених, громадських діячів. Наприклад, на уроках історії використання фактів із життя українських гетьманів та інших діячів може не тільки зацікавити учнів, а й викликати позитивне ставлення до предмета і теми, яка вивчається. Для створення емоційних ситуацій під час проведення уроків велике значення мають художність та емоційність мови вчителя. Без емоційності мова вчителя є тільки інформативно корисною, але, на жаль, вона не стає позитивним методом активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

При підготовці до  педради серед вчителів було проведене анкетування з даної проблеми. Серед найвдаліших методів і прийомів створення позитивного настрою учнів на уроці вчителі відзначають такі:

         створення ігрових ситуацій;

         нестандартний початок уроку;

         нестандартний урок;

         застосування цікавих розвивальних завдань.

Найоптимальнішими методами і прийомами мотивації навчальної діяльності вчителі вважають:

         проблемно-пошукові,  практичні, інтерактивні, особистісно - орієнтовані  методи і принципи роботи;

         індивідуальні, групові форми роботи, співпрацю вчителя і учнів на уроці;

         бесіда, змагання, гра та інше.

При підготовці до уроку, обираючи методи і прийоми, вчителі враховують специфіку класу та індивідуальні можливості учнів.

************************

Проблеми формування мотивації

навчальної діяльності школярів за сучасних умов

Традиційна українська школа розглядає кожну дитину не стільки як об’єкт, що потребує впливу, скільки як особистість, що інтенсивно розвивається в процесі навчальної діяльності. І щоб учень займав активну позицію в процесі цієї навчальної діяльності, він повинен мати потужні джерела мотивації навчання. Теорія мотивації витікає з необхідності будувати педагогічний процес таким чином, щоб його методика орієнтувалась на якомога глибше проникнення у внутрішній світ дитини, мала на меті пробуджувати і розвивати в ній здібності і нахили. Тому основним у педагогічному мистецтві вчителя є уміння спонукати, а не примушувати. Така система передбачає позитивну аргументацію методів і засобів впливу на дитину, за якою майстерність учителя виявляється у тому, що він стимулює учня робити все із власної волі, з бажанням і радістю. Таким чином, в основі теорії і практики мотивації є оптимістична гуманістична концепція, складова проблемного питання нашої школи, яка зорієнтована на великі потенційні здібності й можливості самих дітей, ґрунтується на положенні, що саме спонукаюча, а не підганяюча сила навчання і виховання здатна перетворити дитину з об’єкта впливу педагогів на суб’єкт власного розвитку.

Варто з’ясувати значення понять стимулу і мотиву. Стимул – це насамперед засіб, який спонукає дитину до посиленої діяльності, своєрідний зовнішній поштовх, сила якого зростає залежно від його суспільної вагомості. Сюди можна зарахувати перехід до перспективнішого класу, отримання пільг на екзаменах та інші суспільно-політичні, моральні, економічні причини.

Мотив – це усвідомлене дитиною внутрішнє спонукання до дії. Він більш індивідуалізований у своїх проявах, ніж стимул. Наприклад: батьки, яких потрібно порадувати оцінкою, приємне відчуття власної майстерності або відчуття учнями радості від відкриття нового.

Отже, шкільна діяльність для різних дітей має різний зміст. Для одних вона є засобом отримати похвалу батьків, для інших – проникнення у суспільне життя. Мотиви навчання не повинні бути пасивними і споглядальними, вони, передусім, повинні базуватися на активному інтересі до того, що вивчається. Тільки від майстерності вчителя, його педагогічного досвіду і психологічного настрою залежить використання ним таких форм і методів роботи з учнями, які сформують у них сталі позитивні мотиви у здобутті знань, умінь, навичок, викличуть інтелектуальні інтереси. Процес формування мотивів навчання починається з початкових класів. І майбутнє ставлення дитини до навчання залежить від класовода, його вміння спонукати дитину навчатися із власної волі, з бажанням і радістю.

Однак хвилює те, що порівняно з минулими роками в учнів упав інтерес до вивчення окремих предметів, значно знизився загальний рівень навчальних досягнень учнів.

Порівнюючи якість навчальних досягнень учнів за останні три роки, слід відмітити, що відсоток учнів з високим рівнем навчальних досягнень залишається на тому ж рівні. Значно зменшилась частина учнів, які мають достатній рівень, і , навпаки, зросла частина учнів , які досягли середнього рівня навчальних досягнень.

Більшість опитаних учнів хотіли б, аби вчителі проводили уроки за сучасними методиками. З метою формування позитивних мотивів навчальної діяльності вчителі школи використовують такі методи: словесні, наочні і практичні, репродуктивні і пошукові, індуктивні і дедуктивні, а також методи самостійної навчальної роботи. Також використовують наочність, яка підвищує інтерес учнів до питань, що вивчаються, допомагає перебороти втому чи негативні відчуття. Проводять лабораторні, практичні експериментальні роботи, які також виступають в ролі мотивів активної навчальної діяльності. Часто застосовують проблемно-пошукові методи, які є надзвичайно цінними у створенні позитивних мотивів навчання, особливо для самостійного вирішення учнями. Кожен із названих вище методів організації навчально-пізнавальної діяльності є не тільки інформаційно-навчаючим, а й мотиваційним. Важливу роль у мотивації навчання виконують методи емоційного стимулювання учнів, які у процесі навчання створюють ситуацію емоційно-моральних переживань. Так, вивчаючи творчість письменників української та зарубіжної літератур, учителі так добирають зміст матеріалу, приклади і факти, так їх розкривають, що викликають в учнів почуття співпереживання, гордості та ін.

Емоційні уривки з текстів, ілюстрації, емоційна розповідь учителів – це прийоми реалізації методу створення емоційних переживань у навчанні. Одним із прийомів емоційного мотивування навчання є створення ситуації захопленості, тобто введення до навчального процесу захоплюючих прикладів, дослідів, парадоксальних фактів на уроках хімії, фізики, біології. Підвищений інтерес в учнів викликає аналіз уривків з художньої літератури, присвячених життю і діяльності видатних учених, громадських діячів. Наприклад, на уроках історії використання фактів із життя українських гетьманів та інших діячів може не тільки зацікавити учнів, а й викликати позитивне ставлення до предмета і теми, яка вивчається. Для створення емоційних ситуацій під час проведення уроків велике значення мають художність та емоційність мови вчителя. Без емоційності мова вчителя є тільки інформативно корисною, але, на жаль, вона не стає позитивним методом активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Для формування навчальних мотивів велике значення має використання ситуацій пізнавальної новизни, пізнавальних ігор, навчальних дискусій, пізнавальних суперечностей, використання різноманітних аналогій, створення ситуацій успіху тощо. Тому багато вчителів уміло застосовує методи боротьби різних наукових поглядів з тієї чи іншої проблеми. Звідси учні старших класів порівнюють різні підходи до створення таблиці елементарних частин з фізики, різні концепції походження людини з біології, різні гіпотези щодо зміни клімату на землі на уроках географії. Залучення учнів до ситуацій навчальних дискусій поглиблює їхні знання з окремих питань і на цьому ґрунті викликає нову хвилю інтересу до навчання. Часто вчителі спеціально організовують на уроках навчальні дискусії. Звичайно, учні не завжди висловлюють кінцеве рішення про істинність тієї чи іншої точки зору, але в них з’являється інтерес до глибшого вивчення цих питань. Найкраще проводити навчальні дискусії під час активного повторення матеріалу, коли учні вже володіють достатнім запасом інформації. Як метод мотивації всім учителям потрібно використовувати аналіз життєвих ситуацій. Цей метод безпосередньо мотивує навчання за рахунок максимально ймовірної конкретизації знань, тісного зв’язку з особистісною вагомістю для учня і його оточення.

Одним із найдієвіших методів мотивації навчання для учнів з низьким рівнем навчальних досягнень має бути створення на уроці ситуації успіху. Тому вчителям потрібно добирати для учнів посильні завдання, оцінювати їхнє виконання, під час цього слід забезпечувати належний мікроклімат, у якому учень позбувся би почуття невпевненості та страху. Схвальні оцінювальні судження вчителя викликають в учнів позитивні емоції. Часто оцінка відіграє роль вольового мотиву, проте говорити про її стимулююче значення можна тільки тоді, коли вона викликає в учня бажання поглибити знання, формує у нього вольові риси характеру. Дієвість оцінювання значною мірою залежить від коментування її педагогом, бо гуманізація освіти вимагає, щоб навчання було вільним від тиску на учнів, психологічного дискомфорту, породженого необ’єктивним оцінюванням.

Проте використовувати тільки мотиви пізнавального інтересу – недостатньо. Особливо важливо, щоб учителі школи розвивали в учнів мотиви обов’язку і відповідальності у навчанні. У цьому разі вони намагатимуться перемогти всі ймовірні труднощі, відчуватимуть радість від цих перемог, навіть з тих предметів, до яких не мають безпосереднього інтересу.

У цьому полягає органічний зв’язок мотивів обов’язку та інтересу, про які слід пам’ятати кожному вчителю і не протиставляти їх між собою. Таким чином, формувати в учнів мотиви обов’язку і відповідальності необхідно на основі методів пояснення суспільного й індивідуального значення навчання, методів вправ, методів похвали за успішне й

добросовісне виконання обов’язків, методів оперативного контролю за виконанням вимог та ін.

**************************

Н А К А З

         22.12. 2017 року                                                                              №92  
            

Про систему роботи вчителя англійської мови Андрусик Л.Д.

     Протягом жовтня-грудня 2017 року вивчалась система роботи вчителя англійської мови Андрусик Лариси Дмитрівни. Узагальнення проводилось на підставі відвіданих уроків, перевірки шкільної документації, учнівських зошитів і словників, формування іншомовної компетентності під час уроків.

   Андрусик Л.Д. викладає англійську мову у 5-9 класах. Стаж роботи становить 26 років.   Має грунтовну науково – теоретичну підготовку, на високому рівні  володіє методикою викладання предмету. Забезпечує хороші умови для засвоєння учнями освітніх програм на рівні вимог Державного стандарту базової освіти. Уроки проводить з урахуванням вікових та психологічних особливостей учнів, відповідно до сучасних вимог організації освітнього процесу. Календарно-тематичне планування складене відповідно до оновлених програм з урахуванням методичних рекомендацій щодо викладання предмету в 2017-2018 н.р..

   Вивчаючи класні журнали, встановлено, що вчитель постійно проводить поточне оцінювання навчальних досягнень учнів, на підставі якого виставляється тематичний бал після закінчення вивчення теми. Семестрове оцінювання, відповідно до методичних рекомендацій Міністерства освіти і науки з урахуванням  4 видів мовленнєвої діяльності і тематичних балів. Систематично перевіряє учнівські зошити, про що робить відповідний запис у класні журнали щомісячно, систематично перевіряються словники. Записи в класному журналі проводяться відповідно до вимог Інструкції з ведення класних журналів в 5-11 класах. Вони робляться вчасно та охайно.

    Аналіз поурочних планів  відображає роботу вчителя щодо виконання навчальної програми і засвідчує ретельність  підготовки до уроків і системність у плануванні різних типів уроків, застосуванні інтерактивних форм роботи з  формування комунікативних компетентностей учнів. Зміст і структура уроків відповідають поставленій меті і типу даного уроку. Під час вивчення певного розділу використовує різні типи уроків, проте основним залишається  комбінований урок. Застосовуються на уроках нові педагогічні технології, елементи нестандартних уроків (урок-рольова гра, урок-подорож, урок-репортаж).

   Відвідані уроків  характеризуються мовленнєвою спрямованістю, що сприяє формуванню чотирьох її видів: слухання, говоріння, читання, письма. Вивчення усіх видів мовленнєвої діяльності відбувається інтегровано. Види діяльності на уроках обираються вчителем з урахуванням мети і завдань, вікових особливостей учнів. Так, у 5-6  класах будує уроки таким чином, що вони набувають розвивального  характеру, в процесі яких одні види діяльності переходять в інші, вміло проводиться інтегрування англомовної діяльності з різними видами практичної: руховою, ігровою. У старших класах  Лариса Дмитрівна приділяє увагу підвищенню змістовності мовлення учнів, спонукає учнів до висловлення особистого ставлення до проблеми, що обговорюється. Уроки  характеризуються практичною орієнтацією: на них переважає вправляння у спілкуванні над повідомленням знань. Під час уроків у цих класах використовуються творчо-пошукові та проблемні методи навчання, які  спонукають учнів до розвиваючого навчання.

 Вчитель працює над проблемою «Активізація пізнавальної діяльності на уроках англійської мови», реалізація якої прослідковується при проведенні уроків. Андрусик Л.Д. вдало використовує на уроках ситуативні та тематичні малюнки, картини для парної, групової  та  індивідуальної роботи. У вступній  частині організаційного етапу уроку проводяться  ситуативні ігри, де учні висловлюють свої думки із заданої  вчителем теми, що дозволяє розвивати навички спонтанного діалогічного та монологічного мовлення.  Дуже вміло  вчитель  використовує інтерактивні прийоми, форми навчальної діяльності учнів, що значно підвищує питому вагу самостійної роботи школярів, активізує їхню розумову і пізнавальну діяльність. Пріоритет надає комунікативно спрямованим завданням і вправам, які забезпечують оволодіння мовою як засобом спілкування. Поряд із цим не ігноруються мовні вправи, що сприяють засвоєнню нормативного мовлення фонетично, лексично і граматично. Широко практикує завдання, які вимагають самостійності, вміння учнів комбінувати матеріал залежно від потреб мовленнєвої ситуації, тематичні ігри, індивідуальні та колективні творчі завдання, які вносять елемент нестандартності підвищують зацікавленість учнів у вивченні предмету.

  Лариса Дмитрівна приймає активну участь у методичній роботі, яка проводиться в школі, окрузі,  районі. У 2017 році  на базі школи провела засідання МЦ учителів іноземної мови Седлищенського освітнього округу. Виступила із доповіддю «Роль учителя у підвищенні якості сучасного уроку англійської мови». З членами центру провела засідання з елементами тренінгу «Сучасниу урок англійської мови». Протягом грудня провела відкриті уроки у 6 та 7 класах: «Food. British Food» та «Food. Preparing Meals»  відповідно. Виступаючи на засіданнях педагогічної ради школи посиійно вносить свої  пропозиції щодо вдосконалення навчально –виховного процесу.  На засіданні педради у жовтні 2017 року поділилась досвідом формування соціокультурної компетенції учнів на уроках іноземної мови. Бере участь у районній виставці «Творчі сходинки педагогів Волині». У 2015 році підготувала збірку «Додаткові матеріали до уроків англійської мови з використанням краєзнавчого матеріалу», а робота у 2017 «Від інноваційного змісту освіти через педагогічну майстерність учителя до формування компетентної особистості учня» була представлена на обласну виставку. 

  Постійно працює над підвищенням свого фахового   та  професійного рівня, велику увагу приділяє самоосвіті, ділиться досвідом своєї роботи із молодими вчителями   англійської мови.  

 Андрусик Л.Д. відповідально ставиться до виконання своїх посадових обов’язків. Взаємовідносини з педагогами, учнями та батьками  будуються на засадах взаємоповаги, довіри, тісної співпраці.

Виходячи із вищезазначеного,

                                                   НАКАЗУЮ:

1. Узагальнити досвід роботи вчителя англійської мови Андрусик Л.Д. у електронне порт- фоліо.

2. Забезпечити використання методичних матеріалів учителя  в практиці роботи вчителів школи.

3. Презентувати матеріали з власного досвіду роботи у електронних носіях та фахових журналах.

4. Врахувати результати роботи учителя при атестації учителя у 2018 році.

5. Контроль за виконанням даного наказу залишаю за собою.

Директор: _______________С.Г.Бартошик                                        

**************************

Протокол № 7

засідання педагогічної ради

ЗОШ І-ІІ ступеня с. Угриничі

від 31 серпня 2015 року

Присутні:  педагогічні працівники школи, бібліотекар, завідуюча ДНЗ з короткотривалим перебуванням дітей.

Відсутні: немає

Порядок денний:

1.      Про підсумки навчально-виховної роботи за 2014-2015 н.р. та завдання на 2015-2016 н.р.

Доповідач: Бартошик С.Г.- директор школи

2.      Про обговорення та внесення на затвердження радою школи Плану роботи школи на 2015/16 навчальний рік.

Доповідач: Бартошик С.Г. – директор школи.

3.      Про структуру 2015-2016 навчального року.

Доповідач: Бартошик С.Г.- директор школи

4.      Про оцінювання учнів другого  класу

Доповідач: Корх О.О.- класовод 2 класу.

5.      Про обговорення та внесення на затвердження директору школи Плану роботи шкільної бібліотеки.

Доповідач: Комар В. В. – бібліотекар школи.

6.      Про розподіл годин варіативної складової навчального плану.

Доповідач: Бартошик С.Г. – директор школи.

7.      Про результати роботи ДНЗ з короткотривалим перебуванням дітей та завдання на наступний рік.

Доповідач: Сацик Н.І. – завідуюча ДНЗ.

8.      Різне.

По першому питанню:

Слухали:

-         Бартошик Світлану Григорівну – директора школи – яка зробила детальний аналіз навчально-виховної роботи школи за 2014-2015 н.р., познайомила з і змінами, які стосуються нового навчального року  та завданнями на  2015-2016 н.р., ознайомила  присутніх із станом готовності загальноосвітньої школи до нового навчального року. Окрема було звернуто увагу на важливість національно-патріотичного виховання учнів під час навчально-виховного процесу.

В обговоренні взяли участь:   Ковальчук Галиною Павлівною, Матюк Галиною Петрівною, Симонович Світланою Федорівна були висловлені окремі думки з приводу роботи у новому навчальному році. Андрусик Лариса Дмитрівна детально довела до відома інформації про ведення ділової документації,  про Інструкцію ведення класних журналів у 1-4 класах, про виховну роботу у школі,

Ухвалили:

1. Роботу дирекції школи та педагогічного колективу у 2014/15 навчальному році визнати задовільною.

         2. Учителям-предметникам:

           2.1. Поповнити папку «Нормативні документи» копіями матеріалів, що стосуються роботи у 2015-2016 навчальному році.

          2.2. Опрацювати методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання під час вивчення предмету.

2.3 Продовжити  роботу над                 вивченням та узагальненням перспективного педагогічного досвіду.

              2.2. Створювати сприятливі умови для компетентнісного розвитку школярів  шляхом упровадження ефективних  технологій та методик навчання, контрольно-діагностичної діяльності

         2.4. Використовувати здоров’язбережувальні технології в навчально-виховному процесі.

            2.5. Ознайомитися з особливостями змісту та методикою викладання предметів за новими програмами у 4 та 7 класах.

          

По другому питанню:

Слухали: директора школи Бартошик С.Г., яка ознайомила із Планом роботи школи на 2015-2016 навчальний рік, напрацьований робочою групою.

Ухвалили: Погодити План роботи школи на 2015-2016 навчальний рік та рекомендувати Раді школи його затвердити.

По третьому питанню:

Слухали: директора школи Бартошик С.Г., яка познайомила з особливостями структури 2015-2016 навчального року, згідно яких педагогічні колективи самі вирішують структуру року та строки проведення канікул за погодженням з відділом освіти. Також школи повинні прийняти рішення про доцільність проведення навчальних екскурсій та практики.

Ухвалили:

1.      Затвердити таку структуру навчального 2015-2016  н.р.:

 І семестр :01.09-25.12,    ІІ семестр: 11.01-28.05;

Канікули провести з 24.10 по 01.11, з 26.12 по 10 01,   з 28.03 по 03.04.

2.      Враховуючи інфраструктуру району, у якому знаходиться школа та те, учні проживають на території, забрудненій аварією на ЧАЕС, навчальні екскурсії ат практику вважати недоцільними.

По четвертому питанню:

Слухали: Симонович С.Ф. класовода 2 класу, яка ознайомила із особливостями оцінювання знань учнів у другому  класі та методичними рекомендаціями щодо оцінювання другокласників .

В обговоренні взяли участь: Пасевич В. І. – класовод 4 класу, Корх О.О., класовод 2 класу,  які підтримали пропозицію  оцінювати другокласників згідно інструктивного листа МОН України за 12-тибальною системою із другого семестру.

Ухвалили: другокласників оцінювати вербально протягом першого семестру, а за 12-тибальною системою з другого семестру 2015/16 навчального року крім предметів з переліку, рекомендованих МОН України.

По п’ятому питанню:

Слухали: бібліотекаря школи – Комар Вікторію Вікторівну –  про роботу бібліотеки у 2014/15 навчальному році та основні завдання та заходи, що плануються провести у поточному навчальному році.

 Ухвалили:

1.      Інформацію Комар В. В. взяти до відома.

2.      Рекомендувати директору школи План роботи шкільної бібліотеки затвердити.

По шостому питанню:

Слухали: директора школи, яка ознайомила присутніх із рішенням комісії з тарифікації по розподілу годин варіативної складової.

В обговоренні взяли участь:  Андрусик Л.Д., заступник директора з НВР, яка підтримала пропозицію виділення більшої частини додаткових годин для підсилення вивчення предметів інваріантної складової, учні яких посіли призові місця на районних олімпіадах або брали участь у обласних.

Ухвалили: Години варіативної складової навчального плану школи розподілити наступним чином:

1.      На підсилення інваріантної складової:

            з української мови у 1   класі – 1 год., у 5,  - 0,5 год., 8, 9 класах по 1 год.

            з алгебри у 7, 8 та 9 класах – по 0,5 год.

            з та геометрії у 7 класі – 0,5 год

            з англійської мови у 6, 8  класах  по 1 год, у 9 класі - 0,5 год.

            з історії у 5 класі – 0, 5год.

            з географії у9 класі – 0,5 год.

2.      На вивчення курсу „Основи християнської етики в українській культурі»“ у  1-4 класах по 1 год.,   „Основи християнської етики у 5 та 6 класах – 1 год.,  курсу за вибором «Російська мова» у 5-9 класх – по 1 год.  для індивідуальної роботи у 2 – 4 класах по 1 год.

По сьомому питанню:

Слухали: завідувача ДНЗ з короткотривалим перебуванням дітей – Сацик Наталію Іванівну – яка ознайомила із підсумками роботи ДНЗ у 2014-2015 навчальному році та окреслила основні напрямки роботи дитячого садочка у поточному навчальному році.

Ухвалили:

1.      Інформацію Сацик Н. І. взяти до відома.

3.      Погодити План роботи ДНЗ з короткотривалим перебуванням.

У „Різному“ питань не піднімалось.

Голова педради: _____________С.Г.Бартошик

Секретар педради: _____________Г.П.Матюк

*************************

УКРАЇНА

ВІДДІЛ ОСВІТИ І НАУКИ ЛІОБЕШІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І -ІІ СТУПЕНЯ С. УГРИНИЧІ

44256, Україна, Волинська область. Тел. /факс: (262) 9 -33-11, E-mail:  ugrinichi@ukr.net

Н А К А З

29.08. 2016 року                                                                                               № 60

                   

Про структуру методичної роботи на 2016-2017 н.р.

      У зв’язку із роботою школи над методичною проблемою, з функціонуванням у районі семи освітніх округів та з метою стимулювання вчителів, оптимального використання творчого потенціалу педагогів, впровадження у навчально-виховний процес сучасних освітніх технологій

НАКАЗУЮ:

1. Продовжити   роботу шкільних методичних об’єднань класних керівників  та учителів початкових класів.
2. Продовжити участь учителів-предметників школи у роботі окружних методичних центрів Седлищенського освітнього округу, а саме:

-          учителів філологічних дисциплін;

-          учителів фізико-математичних дисциплін;

-          учителів іноземної мови;

-          учителів історії, основ правознавства, християнської етики;

-          учителів природничих дисциплін;

-          учителів фізкультури та основ здоров’я.

3. Забезпечити  участь учителів музики, образотворчого мистецтва, трудового навчання, інформатики та бібліотекаря у роботі районних МО

4. Заступнику директора з НВР Андрусик Ларисі Дмитрівні:

4.1. Забезпечити участь учителів у роботі окружних та районних МЦ та ШМО.

4.2.Спланувати і забезпечити проведення колективних форм роботи  з педагогами, використовуючи інноваційні форми їх проведення.

5. Керівникам шкільних МО Симонович Світлані Федорівні та Андрусик Ларисі Дмитрівні спланувати роботу об’єднань на навчальний рік, врахувавши анкетування, запити усіх педагогів, членів МО до 03.09.2016 року.

6. Контроль за виконанням даного наказу покласти на заступника з НВР Андрусик Ларису Дмитрівну.

Директор: ____________ С.Г.Бартошик

З наказом ознайомлені:

Доповідь на тему «Проект як засіб методичної роботи»

Щоб зробити якісь речі, необхідно їх ви­вчити,

а щоб вивчити - необхідно їх зробити

Аристотель.

Cьогодні нереально дати знан­ня дитині на весь вік, навчити її на все життя, забезпечив­ши при цьому її активну професійну та життєву позиції. Тому перед будь-яким сучасним навчальним закладом стоять завдання:

• навчити учня вчитися самостійно впродовж усього життя;
• ефективно використовувати отри­мані знання в практичному житті (професійному, громадському, влас­ному);
• постійно відчувати потребу в само­вираженні та самовдосконаленні.

Проект — з грецької — шлях досліджен­ня — система навчання, за якою учні здобу­вають знання й уміння в процесі планування й використання поступово ускладнюваних практичних завдань.

В українському освітньому просторі освоєння методу проектів — «соціокультурного феномену» та перспективної педагогічної технології— перебу­ває на початковому етапі. Хоч у практиці навчання й виховання метод проектів відомий уже досить дав­но. Він виник ще у 20-ті роки минулого сторіч­чя у США. Його називали також методом проблем, і пов'язувався він з ідеями гуманістичного напряму у філософії й освіті, розробленим американським фі­лософом і педагогом Джоном Дьюї та його учнем Вільямом Кілпатриком. Дж. Дьюї пропонував будувати навчання на активній основі через діяльність учня відповідно до його особистого інтересу в цьому навчанні.

Серед українських педагогів цією техно­логією зацікавився Григорій Ващенко. Та в радянській школі вона не прижилась. В людях представники влади бачили «слі­пих» виконавців, а не творчих особисто­стей. Та все ж цій проблемі присвятили свої праці такі російські вчені: В. М. Шульгін, Б. В. Ігнатьєв, М. В. Крупєніна. А також українські педагоги: Г. К. Селевко, Є. С. Полат, О. Пєхота А. Кікненко.

Метод проектів — педагогічна технологія, орієнтована на застосування та набуття нових знань. Частіше за все шляхом самоосвіти, тобто спрямована на досягнення результату в процесі розв'язання значущої проблеми. Головне — результат повинен бути реальним: який можна побачити, усвідомити, проаналі­зувати.

Щоб досягнути результату необхідно сфор­мувати в учнів певні компетенції. Слід за­уважити , що проектна діяльність дозволяє формувати не тільки навчальні та самоос­вітні, а й життєві компетентності.

Компетентність — сукупність внутрішньої позиції, норм, якостей, знань, умінь, на­вичок та установок.

Під час роботи над проектом учні:

Навчаються:	Формують якості:
планувати	впевненість
працювати з різними джерелами	здатність до само­освіти
аналізувати	адекватність
аргументувати	відповідальність
презентувати	допитливість
оцінювати	зосередженість
взаємодіяти	толерантність

Вибір тематики проектів, залежить від ба­гатьох чинників: інтересів та здібностей учнів, навчальної ситуації, яка склалася в класі, життєвого досвіду дітей, а також від зацікавленості професійних і творчих інтересів учителя.

Раціональне поєднання теоретичних знань та їх практичне використання в проектній технології мож­на сформулювати тезою: «Я знаю, навіщо мені це потрібно, де і як я зможу використати все те, що я знаю».

Завдання вчителя сьогодні — відібрати зі своїх методичних надбань усе прогресивне і змінити, модернізувати, трансформувати навчальний процес так, щоб забезпечити його дослідницький, пошуковий характер. Такий підхід сприятиме розвитку мислення, розумових творчих здібностей учнів. Дитина психологічно краще готується до сприйняття невідомого, нового для неї, і це зумовлює не тільки кращі результати в навчанні, а й сприяє формуванню її як особистості, таких моральних якостей, як цілеспрямованість, наполегливість, принциповість.

Нині в загальноосвітній школі фактично переважає репродуктивне навчання:

• Перевага на уроці надається заучуванню, розширенню та поглибленню знань, а не їх міцності. Серед навчальних завдань дуже низька частка творчих.

• Теоретичні і практичні завдання на етапах систематизації та повторення навчального матеріалу мають переважно репродуктивний характер. Розв’язання творчих завдань часто залишається поза увагою вчителя, оскільки конкретна мета розвитку творчих здібностей не ставиться.

• Учні з метою полегшення вивчення матеріалу складають конспекти, схеми, таблиці. Але така робота не активізує пізнавальної діяльності.

Тому випускники шкіл майже не здатні самостійно розв’язувати проблеми, виконувати практичні завдання, не можуть мислити діалектично, систематично, їм бракує творчої уяви, винахідливості. Ось чому таким актуальним є питання розвитку особистості учня, його творчого потенціалу, активності в пізнанні, практичного спрямування теоретичних знань.

Головне завдання школи сьогодні — формування гармонійно розвиненої, активної, творчої особистості, яка буде здатна навчатися протягом усього життя, вміти застосовувати знання в певних ситуаціях.

Потрібно, щоб учитель не допускав розумового ледарства на уроці, яке В.Сухомлинський вважав «небезпекою, що морально калічить людину», щоб навчання було цікавим та ефективним для всіх дітей, а спілкування радісним і корисним. Учитель має постійно стимулювати в учнів прагнення піднятися вище того, що вже ними досягнуто, почуття власної гідності, добрий настрій, за якого працюватиметься швидше й результативніше.

Отже, перспективним шляхом розвитку освіти є впровадження особистісно зорієнтованих техно­логій. Серед них визначаються проектні техно­логії,які забезпечують розвиток пізнавальних на­вичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання та орієнтуватися в інформаційному просторі, застосовувати теоретичну інформацію з навчальних предметів для розв'язання практичних завдань, роз­виток критичного мислення.

Проектна технологія відображає основні завдання особистісно зорієн­тованої педагогіки, а саме:

• індивідуалізацію процесу формування навчаль­них компетенцій учнів;
• актуалізацію особистісних знань і вмінь, наяв­них у кожного школяра, та формування нових;
• диференціацію вибору власного ритму діяль­ності та основних способів досягнення мети;
• налагодження міжособистісних стосунків від­повідно до індивідуальних потреб та можливостей;
• розвиток критичного мислення та формування самооцінки;
• формування системного самоаналізу та від­криття нових індивідуальних можливостей;
• перебування в ситуації успіху — мотиваційного складника саморозвитку особистості.

Проектна діяльність є ефективною формою поєднання теорії з практикою, можливістю про­демонструвати власні вміння та індивідуальні спроможності до творчої діяльності, науково-до­слідницької роботи. «Проектний метод у компе­тентнісно спрямованій освіті — це інструмент, який створює унікальні передумови для розвитку ключових компетенцій (соціальних, полікультур-них, інформаційних, комунікативних тощо) і са­мостійності учня в осягненні нового, стимулюю­чи його природну допитливість і творчий потен­ціал»

Проектна діяльність, за образним висловом ви­датного бразильського педагога Пауло Фрейре, доз­волить подолати «банківську» (об'єктивну) систему освіти, коли:

·         учитель вчить, а учні вчаться;

·         учитель знає все, а учні — нічого;

·         учитель думає, а за учнів думають;

·         учитель говорить, а учні покірно слухають;

·         учитель дисциплінує, а учні підкоряються;

·         учитель діє, а учні мають ілюзію, що діють че­рез учителя;

·         учитель визначає зміст програми, а учні (яких ніхто не питав) пристосовуються до неї;

·         учитель змішує владу знання з власною про­фесійною владою, яку він встановлює на противагу свободі учнів;

·         учитель — суб'єкт навчального процесу, уч­ні ж — його прості об'єкти.

Наведений перелік характеристик переконливо свідчить про те, що «банківська» модель освіти вва­жає людей пристосованими, керованими істотами.

У проектній діяльності докорінно змінюються відносини між учителем і учнем. Сьогодні слід як­найшвидше перевести освіту із системи авторитар­них до системи толерантних відносин

Проектна діяльність допомагає молодій людині стати соціаль­но активною, шляхом власного розвитку демонстру­вати здатність змінювати світ. Сила методу проектів у тому, що це метод поєднання теорії з практикою, що він пов'язує всю нашу навчальну й виховну робо­ту з життям, робить процес навчання вмотивованим, значущим, життєво необхідним. Однак за всієї своєї прогресивності проектне навчання не може бути єди­ним, уніфікованим методом розвитку особистості. Фахівці з великим досвідом роботи в упроваджен­ні проектних технологій стверджують, що «проек­тне навчання варто використовувати як доповнен­ня до інших видів прямого чи непрямого навчання, як засіб прискорення росту і в особистісному вимірі, і в академічному».

Уміння використовувати метод проектів — це показник високої професійності і прогресивності роботи вчителя, спрямованості педагогічних зусиль на творчий розвиток учня. Сучасний учитель не тіль­ки вчить, а більшою мірою спостерігає, відчуває, на­магається зрозуміти, як дитина вчиться. У цьому зна­ченні проектне навчання є цінним як процес, під час якого відбуваються педагогічні спостереження, фор­мується особистісне зростання учасників проекту. Проектна робота учнів може бути успішною і якіс­но покращувати ефективність навчально-виховного процесу в цілому за умови правильної координації та коригування її з боку вчителя. У проектній діяль­ності змінюється роль учителя, він стає порадником, консультантом, партнером.

Процес проектування характеризується частко­вою невизначеністю та непередбачуваністю, оскільки є вираженням самостійної діяльності учнів. Тим біль­ше, він потребує корекції та моделювання з метою за­побігання конфліктам, хаотичності й непослідовності дій. Учні зустрічаються з труднощами, визначаючи основні та проміжні цілі, відбираючи інформацію, ар­гументуючи свій вибір, організовуючи презентацію результатів проектної роботи.

Проектне навчання не тільки спонукає до вмоти­вованої цілеспрямованої діяльності учнів, а й істотно змінює роль учителя в ній. Учитель стає координато­ром, консультантом, який переконує силою власного досвіду, мудрості, знань.

Правила для вчителя, який вирішив використовувати в роботі метод проектів

(розроблені Асоціацією Дальтон-план шкіл, Нідерланди)

1.      Учитель сам вибирає, чи буде він працювати за допомогою методу проектів. Ніхто з адміністрації не може нав'язати йому це рішення. При цьому всі члени шкільного колективу поділяють відповідаль­ність за його роботу.

2.      Учитель повністю відповідає за дітей, які бе­руть участь у проекті, за їхні успіхи та їхню безпеку.

3.      Учитель довіряє учням, уважає їх рівноправни­ми учасниками спільної творчої роботи і своєю по­ведінкою постійно підкреслює цю довіру.

4.      Учитель надає учням можливість вільно й са­мостійно працювати. Він створює для цього всі умови.

5.      Учитель вибирає нову позицію, переходячи від ролі лектора й контролера до ролі помічника й наставника.

6.      Учитель стежить за своїм мовленням з точки зору дальтонівського підходу (не «Ти зробив це не­ правильно!», а «Чому ти це зробив?»).

7. Учитель втручається в самостійну роботу дітей тільки тоді, коли цього вимагають обставини або уч­ні самі про це просять.

Визначаючи характерні особливості поведінки вчителя в організації проектного навчання, видатний український учений Г. Ващенко зауважував, що педа­гог «стає місцевим громадським радником», «органі­затором дитячого життя. Його завдання, зокрема, в тім, щоб побудувати план роботи, дібрати проек­ти, цікаві для дітей та відповідно до їх сил, і утво­рити оточення, сприятливе для роботи, для ство­рення культурних цінностей».

«Завдання педагога — допомогти учневі у побу­дові індивідуальної траєкторії освіти, яка співвідно­ситься із досягненнями людства і спрямована на їх примноження. Індивідуальна освітня траєкторія — це персональний шлях реалізації особистісного по­тенціалу кожного учня»

Проектування — нове явище в українській педа­гогіці, варте глибокого аналізу. Проектна технологія висуває певні вимоги до її реалізації.

Вимоги до структурування проекту

·         Починати потрібно з вибору освітньої пробле­ми, актуальність якої відповідає навчальним інтере­сам та життєвим потребам учнів;

·         визначення теми проекту, його типу, кількості учасників є наступними етапами організації ефек­тивної проектної діяльності;

·         учитель починає здійснювати педагогічний суп­ровід з перших кроків роботи над проектом; він виз­начає можливі критерії оцінювання результатів про­ектних досліджень;

·         важливим моментом є розподіл завдань по гру­пах, обговорення можливих методів дослідження, пошуку інформації, творчих рішень;

·         самостійна робота учасників проекту здійс­нюється в основному в позаурочний час, на засідан­нях гуртків та наукових товариств;

·         використання дослідницьких методів стимулює пошук та індивідуальну творчу ініціативу учасників проекту;

·         структурування змістової частини проекту із за­значенням поетапних результатів має на меті узагаль­нення отриманих результатів;

·         необхідним етапом виконання проектів є офор­млення документальних звітів;

·         підготовка захисту та презентації проектного продукту є кінцевим етапом участі учнів у проекті, що ідеально відповідає потребам поєднання «близь­кої» і «далекої» перспектив.

***********************************